Мета: Вивчити традиції, пов’язані з віночком. Розширити і поглибити знання дітей про народну символіку. Розвивати пам’ять, увагу. Виховувати повагу до українських символів, до традицій і звичаїв народу України.

Обладнання: український віночок, різнокольорові  стрічки.

Х і д   п р о в е д е н н я:

Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, віночок подруги, добре слово сусіди – все це наша пам’ять, наші символи, це історія українського народу. Сьогодні ми ближче торкнемось цієї історії, у якій корінь українського роду. І ми завжди будемо любити свою Україну, її милозвучну мову, її чарівну пісню, шануватимемо звичаї свого народу.

Сьогодні на занятті ми з вами порозмовляємо про один із символів українського народу, про віночок.

З давніх-давен найкращою прикрасою дівчат були квіти. Але не кожному відомо, що сплетений із них український віночок – не просто краса, а й символічний «знахар душі». Древні знахарки казали: «є в ньому якась надприродна сила, що головний біль знімає і береже волосся від випадання».

Та й більшість квітів і трав,  вплетених у віночок – лікарські. Це й ромашка, й деревій з безсмертником, любисток й звіробій, і багато інших. А кожна квітка щось символізує. Барвінок хрещатий – життя, цвіт вишні та яблуні – материнську любов; любисток – любов і відданість; волошка – красу, вроду, мрії про щастя; ромашка – доброту, ніжність, троянда – красу; чорнобривець – пам’ять, а маківку вплітали у вінок дівчата-сироти. Додавали сюди й колоски. А ще, вплетена у вінок калина з вусиками хмелю, символізує гнучкість та розум.

Кажуть, що особливе щастя принесе той віночок, у якому вплетені дванадцять квіток. Кожна з них – лікар, а всі вкупі -  оберіг від злих очей.

- А чим іще прибраний віночок? Так, стрічками. А чи відомо вам, що стрічки, якщо прив’язати їх за порадами знахарок древніх часів, багато що розкажуть про власницю цього мальовничого оберегу краси?

Коричнева стрічка – символ землі годувальниці. Жовта – сонця, життя. Зелена – молодості. Блакитна або синя – неба і води. Оранжева – хліба. Фіолетова – мудрості. Малинова – уособлення душевності, щирості. Рожева – достатку. Червона – любові. Біла – жива пам’ять поколінь.

Стрічки повинні бути трохи довші від коси, щоб сховати волосся, косу, оберігати її красу. У народі кажуть: «Коса – дівоча краса». І тому кожна дівчина піклувалася про своє волосся, берегла його, як найдорожчий скарб.

А де іще використовували віночок? Так, вінок завжди був  атрибутом свята Івана Купала, яке святкують в ніч з 6 на 7 липня.

Був звичай, за яким в  цей день дівчата плели вінки, а плетучи їх співали:

«Ой на Купайла! Ой на Купайла!

Ой там Ладуся квіти збирала.

Квіти збирала, віночок сплітала.

Та й на синю хвилю на донай пускала.»

Як правило, кожна дівчина плела два віночки – для себе й для судженого. Запалювала, прилаштовані зверху свічечки, пускала віночки на воду, спрямовувала за течією. І при цьому співала:

«Гей дівчата квіти роду,

вам вінки вручила.

Та й на воду, чисту воду

ви їх опустили.

Чий вінок враз розірветься –

не тужіть досхочу.

Щастя все ж-бо віднайдеться –

це я вам пророчу!

В кого цілим він лишиться,

щастя враз пізнає,

то ж пливуть хай по водиці,

а ми погадаєм!»

Отже, якщо віночок розірветься, дівчині не поталанить, а якщо залишиться цілим, враз прийде щастя.

А потім, ще й таких пісень співали:

«Піду я в садочок, нарву я квіточок.

Нарву квіточок, сплету віночок.

Я свій віночок вкину в ставочок.

Хто вінок спіймає, той сподобає.»

Пливіть віночки за водою

вечірньою порою!

Хто віночок упіймає,

з дівчиною на рушник стане!

Якщо віночки пливли в парі, то цей рік молоді поберуться, а коли у розтіч – не суджено бути разом. Якщо віночок приб’ється до свого берега, то дівчина вийде заміж за хлопця з свого таки села, а якщо приб’ється до протилежного, то судиться їй бути дружиною хлопцеві із сусіднього села.

А ще був такий звичай. Вродливу дівчину у вінку саджають у неглибоку ямку, наповнену плетивами з квітів, зав’язують їй очі. Вона роздає квіти іншим дівчатам, які танцюють навколо неї, і ворожить на вінках. Котра з дівчат дістане вінок із свіжих квітів, вийде цього року заміж. Пізніше купальські вінки разом з гіллям кладуть на городі, щоб гарним був урожай.

Ой виходьте, дівчата,

Та в цей вечір на вулицю

Літо красне стрічати

Та віночки сплітати

А віночки сплетемо,

Хороводом підемо.

 Та не тільки раніше  народ звертався з добрим словом до віночка. Про цей символ пишуть і наші сучасники. От вірш Ніни Рій «Віночком всю землю вберем».

Віночку мій – цвіте барвистий,

Вкраїна квітує в тобі.

Бентежний, нев’янучий, чистий,

Веселку зібрав у собі.

Плели тебе руки дівочі.

Любили, чекали когось,

Аби на Купалові ночі,

Що мріялось те і збулось.

Калину, і ружі, і м’яту,

І маки, й барвінок несем.

В віночки одягнемо хати,

Віночком всю землю вберем.

От бачити, скільки всього цікавого, нового ми дізналися про віночок. І ось із сьогоднішнього дня у нас також  буде свій оберіг – віночок. Хоча він і не з справжніх живих квітів і не у нас на головах , але все таки над нашими головами, на стіні, віночок цей буде оберігати нас від злого ока, від всього лихого. Ми будемо дивитися на нього і знати, що в українського народу є свій символ і оберіг – віночок, будемо дотримуватися традицій і звичаїв свого народу, будемо любити свою рідну неньку Україну.

Хай віночок цей чудовий клас наш прикрашає.

І хай пісня про Вкраїну  дзвінко так лунає,

Щоб в серцях малечі жила одна лиш мрія:

Хай будуть з нами завжди добро і надія.

(Звучить пісня «На добро і надію» музика О. Желинського, слова В.Бутник).